+
добавить изображение

Барабаш Александр Леонидович

Редактировать Добавлено: Vesta
Подборки:
НЗ: 241, ссылка
Jul 8, 2011 12:20 PM

Барабаш Александр Леонидович - народный депутат Украины

Днепропетровская область
Желтоводский избирательный округ N 87

01.03.1955

Родился в поселке Коунрад Джезказганской обл., Казахской ССР, в семье служащих, русский, образование высшее, инженер-химик-технолог, Днепропетровский химико-технологический институт им. Ф. Э. Дзержинского.
1972 Студент Днепропетровского химико-технологического института.
1977 Инженер-технолог, ст. инженер-технолог. Ивано-Франковского пусконаладочного треста "Оргхим".
1981 Инженер-технолог, начальник технологического бюро, заместитель главного технолога Южного радиозавода г. Желтые Воды.
1986 Принимал участие в ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС, офицер химик.
1987 Начальник технологического бюро цеха печатных плат приборного завода "Электрон" г. Желтые Воды.
1992-1994 Президент союза арендаторов и предпринимателей Украины.
Выдвинут кандидатом в народные депутаты трудовыми коллективами Южного радиозавода, приборного завода "Электрон" и Украинского филиала Всесоюзного научно-исследовательского проектного института Промтехнологии.
18.03 1990 избран Народным депутатом Украины, 2-й тур 52.63% голосов, 4 претендентов.
Входил в Народной Рады.
Секретарь Комиссии ВР Украины по вопросам экономической реформы и управления народным хозяйством.
Кандидат в народные депутаты Украины, Верховного Совета XIII созыва выдвинут избирателями 2-й тур - 49.39% голосов 1-е место с 6-ти претендентов.
1995-1997 Вице-президент ассоциации Народных депутатов прошлых созывов.

Просмотров: (2000)

Отзывы

1089
2013-06-09 11:44:21
Макар І.І. народився 15 січня 1957р. в селі Галівка Старосамбірського району Львівської області. Навчався в Стрілківській школі-інтернат. Під час навчання був неодноразовим переможцем обласних олімпіад з фізики та хімії, в 1974р. відстоював Львівську область на республіканській олімпіаді з фізики, а потім Україну – на всесоюзній. У 1974 - 1979р.р. - студент фізичного факультету Львівського університету ім. І.Франка, спеціалізувався на кафедрі теоретичної фізики. Тоді ж член підпільної молодіжної організації "Союз борьбы за развитие", в яку входили кілька студентів з Києва, Москви та Львова. 1979 - 1981р.р. - вчитель фізики у Старосамбірському районі Львівської області. 1982р. - інженер в/п "Львівенергоремонт" пізніше Бориславського ливарно-механічного заводу. 1982 - 1983р.р. - технік, потім інженер Прикарпатської геофізичної експедиції. 1983 - 1984р.р. - виконроб, начальник служби радіаційної безпеки тресту "Уренгойтрубопроводстрой". Був звільнений через конфлікт з керівництвом підприємства, яке порушувало норми радіаційної безпеки. 1984 - 1987р.р. - вчитель фізики і фізкультури у Ширяєвському районі Одеської області. 1987 - 1990р.р. - інженер-конструктор 1 категорії, провідний конструктор Інституту прикладних проблем механіки і математики АНУ у м. Львові. З 1987р. член Львівського дискусійного клубу, у 1988р. голова Оргкомітету перших львівських опозиційних мітингів, за що відбув піврічне ув’язнення. З кінця 1988р. голова Ініціативної групи відновлення УНР. У січні 1989р. у м. Вільнюсі на зібранні дисидентів зі всіх республік колишнього СРСР ініціював прийняття «Заяви представників поневолених народів». З лютого 1989р. голова Дискусійного клубу, член редколегії самвидавчого журналу «Український час». У 1990р. обраний народним депутатом України по Старосамбірському в/о. Був єдиним серед всіх обраних депутатів з програмою, де ставилася ціль проголошення Незалежної України. У Верховній Раді був обраний секретарем Комісії з питань законодавства і законності. У 1996р. закінчив юридичний факультет Київського ун-ту ім. Т.Шевченка. У 1995 - 1996р.р. засновник і головний редактор газети "Опозиція". У 1996р. засуджений за наклеп у газеті на Президента України Л.Кучму та на Главу Адміністрації Президента України Д.Табачника. Газета була закрита, обладнання частково конфісковане, а частково розграбоване прокуратурою м. Києва (на даний час рішення про закриття газети скасоване, а вирок знаходиться на стадії перегляду). Інші видання, незважаючи на судові рішення, владою не реєструвалися (на даний час справа на розгляді в Європейському Суді з Прав Людини). А газету «Опозиція», реєстрацію якої поновив Верховний Суд в 2003р., Мінюст досі відмовляється вносити до Єдиного реєстру друкованих ЗМІ, що не дає мені можливості поновити її випуск. Натомість зареєстрували і внесли до Реєстру газету з такою ж назвою, засновником якої є член Партії політики Путіна. Починаючи з 1993р. неодноразово подавав заяви в Генеральну прокуратуру з вимогою порушити кримінальну справу проти Л.Кучми за державну зраду та розкрадання державного майна. В лютому 1998р. суддя Київського міського суду Василенко Ю.О. за заявою Макара І.І. скерував матеріали стосовно Кучми Л.Д. у Верховну Раду для усунення його з посади в порядку імпічменту. В лютому 2001р. був громадським прокурором на громадському суді над Л.Кучмою. Захищав і продовжує захищати в судах та органах прокуратури честь Т.Шевченка від наклепів в антиукраїнських ЗМІ. Неодноразово за власною ініціативою звертався в Генеральну прокуратуру України з приводу розпалювання національної ворожнечі, приниженням національної гідності українців українським телебаченням. З 1998р. адвокат, а з 1999р. по 2007рр. викладач конституційного права України та державного права зарубіжних країн в університеті "Україна" З 2007р. працює юристом Асоціації міст України. У 2005 році подав позов до Верховної Ради, Президента і Кабміну щодо незаконної виплати Україною пенсій відставникам ЧФ Росії. У 2005 році подав позов до Президента і Кабміну щодо визнання УПА воюючою стороною відповідно до ч.1 ст.43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.49р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року, (підписаний Україною 12.12.77р., ратифікований 18.08.89р., набув чинності для України 25.07.90р.) У 2007 році подав позов до Кабміну і Фонду держмайна щодо приватизації близькими до В.Ф.Януковича структурами резиденції «Межигір’я». Справа знаходиться в суді і тривалий час не розглядається. У 2008 році подав позов до Президента про бездіяльність у питанні щодо затоплення Росією острова Тузла. Бере участь в якості третьої особи у всіх процесах щодо присвоєння звання «Герой України С.Бандері та Р.Шухевичу, а також у процесах щодо вшанування борців за незалежність України.

Чтобы добавить отзыв от своего имени или зарегистрируйтесь

в
версии

<iframe src="http://politwiki.org/241/ru/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D1%88-%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80-%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87/em" width="800" height="400" frameborder="0"></iframe>

логин: пароль:
Забыли пароль?